- Мене хвилює проблема дітей сиріт, але я не знаю чим можу допомогти

- 100 000 дітей-сиріт в Україні – це жахливо, але, я вважаю, що допомагати
повинні бізнесмени і т.д і т.п.

Подібні запитання і коментарі щодо допомоги дітям-сиротам лунають часто. Сьогодні вже мало кого здивуєш тим, що допомагати дітям-сиротам потрібно. Допомогти може кожен і не обов'язково для цього мати великі статки.

Актуальним постає інше питання: як допомагати правильно? Допомагати щоб не нашкодити.

Розуміння «правильної допомоги» приходить з досвідом. Команда інтернет проекту www.detdom.info рада поділитися накопиченими знаннями з вами. Адже, ми впевнені, наша спільна мета – це практична допомога дітям-сиротам.

Отже, почнемо з шкідливої допомоги:

Стереотипний образ дитини-сироти – сумне дитя з великими наповненими сльозами очима, яку всі покинули. І звісно, кожного охоплює бажання її пожаліти, розвеселити, привезти купу солодощів, подарунків тощо. І бажаючі допомогти приїжджають в інтернатні заклади, щоб влаштувати там свято. Діти радіють, танцюють, співають, розподіляють привезені цукерки та іграшки. Всім, ніби то, весело. А що далі? Діти знову чекають на приїзд «веселих спонсорів» та, погодьтесь, звикають до таких постійних свят.
Олександр Гезалов, випускник дитячого будинку, російський громадський діяч, коментує: «Є така неофіційна статистика – дитина у дитячому будинку отримує 100 свят у рік, а дитина зі звичайної сім'ї – 10-15 свят».

Далі про корисне:

Потреба мати сім'ю, батька і матір – одна з найсильніших потреб дитини. Тому, найкраща допомога діятям – не допустити їх потрапляння в інтернатний заклад, підтримати сім'ю в скрутну хвилину. Якщо ж немає змоги повернути дитину в біологічну родину, то усиновлення, створення дитячого будинку сімейного типу, прийомної сім'ї, опіка чи піклування – всі ці форми виховання здатні повернути дитинство.
Щоб краще зрозуміти чим же ми можемо допомогти дитині-сироті, яка все ж таки потрапила в інтернатний заклад, потрібно поглянути на випускників та їхні долі. Однією із головних проблем випускників дитячих будинків є непристосованість до самостійного життя. Страшна статистика – 40% вихованців дитячих будинків стають жертвами шахраїв, 40% самі стають на стезю злочинності, 10% закінчують життя самогубством і лише 10% стають повноправними членами суспільства. А чому так? Проведені дослідження показують наступні соціально-психологічні особливості випускників дитячих будинків:
· Невміння заповнити свій вільний час дозвіллям
· Невміння раціонально витрачати гроші
· Погано сформований самоконтроль і самодисципліна
· Проблеми у встановленні відносин з дітьми із сім'ї
· Відсутність довготривалої перспективи
· Відсутність сформованих соціально-побутових навиків
· Обмежений кругозір.

А це перш за все наслідок відсутності дорослого друга, який би поділився своїм досвідом, направив та допоміг соціалізуватися, підтягнув у навчанні тощо.
Отже, допомагати можна декількома способами: персональна участь у житті дитини-сироти (персональна опіка), робота в волонтерській групі або матеріальна підтримка освітніх, соціальних програм чи програм стажування.